Історія Олега доволі типова, як для дітей, які ростуть в родинах зі складними життєвими обставинами. Але його життя змінилося не лише завдяки прийомній мамі, а й завдяки… літері «Л»!
Прифронтовий Павлоград: від нього до лінії зіткнення менше 200 км. Тут живе Олег. До 13 років він жив з рідною мамою, яка не дуже зважала на його життя, насолоджуючись компанією чоловіків та алкоголю. Тому хлопець із дитинства навчився ховатися від п’яних співмешканців мами, ухилятися від кулаків, бути голодним по кілька днів, спати сидячи, щоб будь-якої миті схопитися на ноги й тікати. Єдина радість в його житті – це звичайні дворові собаки, з якими він почувався безпечно.
Після чергової бійки дорослих у домі його забрали до інтернату, але тепла він там теж не побачив. Тож із заздрістю лише дивився на тих дітей, яких забирали «нові батьки».
Поки одного разу до нього не прийшла мама Галя. Жінка вперше побачила Олега на фото в кабінеті Служби у справах дітей: де тринадцятирічний хлопчик ледве-ледве виглядав на 8 років. Перша зустріч із мамою для Олега була непростою: він лише мовчки дав згоду поїхати з нею.
В новій сім’ї хлопцю було добре, проте з однолітками ні в школі, ні на вулиці стосунки не складалися. Можливо, через те, що хлопець майже не розмовляв, а коли щось і казав, то дуже тихо і скупо, тому ніхто не розумів, що саме він промовляє. Він каже «вампа» замість «лампа», «вевека» замість «лелека»… Діти сміються з нього, а Олег все більше замикається у собі… В очах почав з’являтися страх перед людьми.
Мама Галя звернулася до місцевої Служби у справах дітей, які попросили фахівців нашої організації надати допомогу сім’ї.
Тож у прийомну сім’ю приїхали спеціалісти Служби підтримки сімейних форм виховання, які на місці провели діагностику артикуляційної апарата хлопця і з’ясували, що з ним все гаразд. Тож мовленнєві труднощі можна здолати!
Логопед розробила індивідуальний план логопедичних занять з Олегом: хлопець лише насторожено слухав і спостерігав. Проте, коли його запитали: «Ти хочеш, щоб тебе розуміли з першого разу?», – хлопець без вагань відповів: «Так!».
І вже за кілька занять хлопчина вперше вимовив ненависну букву «Л». А потім перепитав: «Це я?»
Він не міг повірити, що чує себе.
Сьогодні Олег читає вірші, розмовляє. В нього з’явилася впевненість у собі та в тому, що він промовляє. І це змінило навіть ситуацію в школі – він став брати участь у шкільних заходах, покращилися успішність, з’явилися друзі. До школи він тепер біжить із радістю!
Проте робота Олега з фахівцями нашої Служби підтримки сімейних форм виховання продовжується: з хлопцем працює психолог, поради надає дефектолог.
Тож у Олега попереду ще багато нових перемог. Але найголовнішу він уже зробив завдяки підтримці наших фахівців – приборкав букву «Л», аби його почув весь світ!
Працюємо в рамках проєкту Child Protection/Alternative Care за фінансової підтримки Save the Children in Ukraine