Шестирічний Максим сьогодні живе у великій галасливій сім’ї. В нього є два братики й три сестрички! Найменші Оленка та Катруся навіть намагаються тихцем від дорослих годувати його цукерками, а брати уступають йому чергу під час катання на конях! Ще кілька місяців тому він і не мріяв про це. Тоді він жив у дитячому будинку.
…Коли Максим народився, з пологового будинку потрапив на вулицю, де жила його мама. Тож для нього та його брата близнюка першим ліжком стала картонна коробка. В бруді та холоді брат не вижив. А Максима врятували – лікарі буквально повернули його до життя, а потім відправили його до дитячого будинку, де він і провів всі ці роки.
Він, як і всі діти, мріяв про сім’ю. Але діагноз – дитячий церебральний параліч – ускладнював пошук родини для хлопчика. Тож місцева Служба у справах дітей звернулася до нас із проханням допомогти Максиму.
Ми не обіцяли дива. Але наша кейс-менеджерка Олена вже за якийсь час знайшла прийомну сім’ю для Максима.
Олег та Тетяна виховують п’ятьох біологічних дітей і знають, що таке сімейні клопоти з перевіркою домашніх завдань, збиті колінця, сварки, перші кроки тощо. А ще знають, як опікуватися дитиною з інвалідністю.
– Прийняти Максимчика було усвідомленим вибором родини, – розповідає наша кейс-менеджерка Олена, яка супроводжує сім’ю. – Тато і мама хотіли допомогти дитині, яка не має батьків і має такий же діагноз, як один із їхніх синів. Олег та Тетяна пройшли навчання, організоване БО «Надія і дім для дітей», щоб стати спеціалізованою прийомною сім’єю для дитини з інвалідністю.
Перші дні в родині були нелегкими для хлопчика – новий дім, шумні брати й сестри, незвичні правила. Але поруч із сім’єю від початку була наша Олена. Вона одразу залучила на допомогу команду з нашої Служби з підтримки сімейних форм виховання, яка працює на Дніпропетровщині, – психолога, логопеда, дефектолога. Наші фахівчині почали працювати над тим, щоб зробити процес адаптації комфортним та м’яким як для Максима, так і для сім’ї. А також докладали всіх зусиль для того, аби хлопець почав розмовляти.
Олена допомогла і з оформленням документів для отримання соціальних виплат, і з планом реабілітації в місцевому інклюзивно-ресурсному центрі.
Сьогодні вже майже ніщо не нагадує, що колись у цій родині було лише п’ятеро дітей. Максим тут вже свій!
Він все краще вимовляє складні слова, грається з братами та сестрами, щовечора чекає на казочку, поцілунок і мамині обійми. Ходить до дитячого садочка й має власну колекцію машинок, якою дуже пишається.
Ми щиро віримо, що в обіймах цієї люблячої родини Максим отримає ту любов і тепло, яких йому так бракувало всі ці роки.
До речі, мама з татом теж змінилися після появи хлопчика в сім’ї – вони серйозно почали замислюватися над тим, щоб стати сім’єю ще для кількох дітей.