З початку минулого століття накопичено багато задокументованих фактів, проведено десятки наукових досліджень, які свідчать про негативний вплив інституційного догляду на розвиток дітей, їх подальшу соціалізацію та якість життя, наслідки для економіки й суспільства. Вони надають беззаперечні докази того, що діти раннього віку, які перебувають в інституціях, зокрема в будинках дитини, зазнають особливого ризику для свого здоров’я і розвитку. За даними останніх досліджень у нейронауці, перші роки життя (особливо період вагітності і до трьох років) є критично важливими для формування мозку, що залежить від генів та життєвого досвіду, середовища, в якому перебуває дитина (насамперед, правильного харчування, безпеки і захисту), стимуляції, що передбачає спілкування та гру, а також турботливого догляду батьків або осіб, які їх замінюють. Іншими словами, це період величезних можливостей, які може бути втрачено назавжди, якщо дитина не отримує любові, індивідуального піклування, необхідних їй для виживання і розвитку.
В Україні на початок 2020 року в 38 будинках дитини перебувало 2 756 дітей. У цьому звіті описано результати першого комплексного вітчизняного дослідження про стан дітей у таких закладах. Наведені дані свідчать про незадовільний стан здоров’я і розвитку дітей та підтверджують висновки міжнародних досліджень, проведених в інших країнах. Частина виявлених фактів є шокуючими в контексті забезпечення прав і найкращих інтересів дітей, але, на жаль, такою є реальна ситуація, знання якої повинно спонукати уряд, місцеві органи влади і самоврядування до невідкладних дій.
Досвід нашої та інших організацій показує, що підтримка батьків у виконанні їхніх обов’язків піклуватися про своїх дітей, доступ родин до послуг є ключовими чинниками благополуччя дітей і запобігання їх вилученню із сім’ї. Ще одна необхідна умова для введення в дію заборони на влаштування дітей віком від народження до трьох років до будь-яких закладів, передбаченої Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки, – це розвиток усиновлення, опіки, створення патронатних і прийомних сімей.
Ми сподіваємося, що аналіз причин влаштування дітей раннього віку до будинків дитини, прогалин у системі захисту дітей та педіатрії, рекомендації щодо розвитку послуг медичної реабілітації та паліативної допомоги, соціальних послуг у регіонах буде використано Міністерством охорони здоров’я та Міністерством соціальної політики при впровадженні реформ охорони здоров’я і деінституціалізації.
Цей звіт закликає всіх дотичних до роботи з дітьми покласти край використанню інституційного догляду для дітей раннього віку, об’єднати зусилля для того, щоб підтримувати сім’ї та громади, навчати спеціалістів, розвивати альтернативні послуги – все, що необхідно для здоров’я, розвитку потенціалу дитини, реалізації її права на виховання в сім’ї.
Галина Постолюк,
Директор регіонального офісу МБО “Надія і житло для дітей”