Попри заборону будь-якого фізичного насилля над дітьми, в тому чисті шльопання, воно залишається прийнятним і розповсюдженим способом покарання у всьому світі. Наприклад, у Франції лише 2 роки тому прийняли закон, який забороняє будь-які фізичні покарання щодо дітей. 81% американців вважають, що шльопання є прийнятним покаранням, попри десятирічні дослідження, які доводять, що це як неефективно, так і шкідливо. Люди кажуть: “Ну, мене били по дупі й зі мною все гаразд”. На що можна їх запитати: “Точно гаразд?”
Дослідження, проведене під егідою Національного інституту психічного здоров’я (США) доводить: навіть легкі тілесні покарання (типу шльопання) впливають на мозок дитини так само, як і жорстоке поводження або сексуальні домагання.
Вчені провели дослідження, в якому взяли участь 147 дітей віком 10 і 11 років. В ході дослідження з’ясувалося, що 40 з них страждали від легкого насильства: їх шльопали батьки, а 26 дітей були жертвами фізичного або сексуального насильства.
Кожен учасник експерименту пройшов сканування мозку за допомогою МРТ. Дітям показували на екрані відео з акторами, які демонстрували страх або нейтральні емоції. У дітей, які зазнали різного ступеню насильства, спостерігали характерну активність мозку у відповідь на страх на екрані, на відміну від дітей, які не переживали жодного насильства.
Хоча легкі тілесні покарання не сприймають як форму насильства, з точки зору того, як реагує мозок дитини, вони не відрізняються від знущання, – говорить про результат експерименту професорка Кеті А. Маклафлін.
Вчені впевнені, що є прямий зв’язок між пережитим насильством в дитинстві та розвитком тривожності, депресії й навіть наркозалежності у дорослому віці.
Психолог Алан Каздін (Alan Kazdin), директор Єльського центру батьківства згущає фарби: “Це провокує проблеми із навчанням і здоров’ям. Дорослі, яких шльопали у дитинстві, вмирають у молодому віці від раку, серцевих хвороб та респіраторних захворювань.”
Подібні дослідження провів і Університет Техасу. “Ми намагаємось визначити провісників насильства”, – каже дослідник Джефф Темпл. – “Ми знаємо, що жорстоке поводження з дітьми, спостерігання насильства у сім’ї або громаді пов’язане з пізнішим насильством на побаченнях у підлітків.”
Шльопання – це применшення та нормалізація насильства над дитиною. “Насильство над дітьми” звучить надмірно драматично, тому на цьому фоні пару ударів по дупі виглядають цілком невинними. Хоча 2/3 випадків жорстокого поводження починаються як спроби змінити поведінку дітей, “дати їм урок”.
“Виховання є складним та напруженим процесом, і батьки не люблять, коли їм говорять, як це робити. Наша справа – просто надати докази того, як це працює, і показати, що це має віддалені наслідки.”
“Шльопання – це покарання, а покарання не працює”, – каже Джефф Темл. “Ми бачимо це у дослідах над щурами, ми бачимо це у дослідженнях із людьми. Але якщо ви можете показати своє заохочення чи підтримку дитині коли вона робить щось правильно, вона, швидше за все, зробить це знову.”
Нагадуємо, закони України також забороняють тілесні покарання щодо дитини: згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей, травень 2021