Допомога сім’ям у скруті була б неможливою без наших соцпрацівниць, які спілкуються з сім’ями, в курсі їхніх проблем і потреб, які не лише допомагають у вирішенні матеріальних питань, а й стають повіреними і психологами для батьків та дітей.

Про болючі точки, успіхи й невдачі у роботі соцпрацівника ми попросили розповісти Валентуну Ісканіну, фахівчиню соціальної роботи проєкту “На шляху запобігання інституалізації немовлят і дітей раннього віку та виведення дітей із будинків дитини в умовах пандемії Covid-19”, що впроваджується за підтримки Дитячого фонду ЮНІСЕФ.

“Моя посада від самого початку кар’єри передбачала роботу з сім’ями, спрямовану на запобігання вилучення дітей із сім’ї й влаштування їх до інституційного закладу. Я бачила різні міста, райони, селища, села, різних людей, із різним достатком, баченням, вихованням, ставленням до життя, до дітей. На жаль, не кожен керівник, що має берегти інтереси дітей, горить своїм ділом. У своїй роботі я часто стикалася із формальним підходом до потреб і проблем. Але зустрічала і відданих своїй праці, тих, хто переймався долею й майбутнім дітей, бо вони розуміли, що ці діти залишаться жити у громадах, і якщо їх не підтримати вчасно — замкнене коло неблагонадійності та складних життєвих обставин повториться.

В моїй роботі, як і в будь-яких інших, бувають різні емоції, часто схожі на американські гірки.
Радість, якщо дитину всиновили і вона знайшла свою сім’ю, що батьки зможуть “відігріти” її своїм теплом і любов’ю. Або якщо біологічні батьки змогли побороти свої слабкості заради дитини й вона залишилась у сім’ї.
Роздратування, коли процес позбавлення батьківських прав затягується. І поки справа лежить у різних інстанціях, дні, місяці, роки дитини минають у закладі.
Безпомічність, якщо кандидати на всиновлення не витримують довгого очікування на рішення суду.
Розпач, коли усвідомлюєш, що така довгоочікувана мить, коли дитина могла поїхати додому, відкладається на невизначений термін.

Дуже хотілося б, аби сутність основних принципів соціальної роботи в громаді:

• партнерство, інтеграція та взаємодія, командна робота;
• координація та професійна відповідальність;
• фокус на розвитку сильних сторін і позитивних ресурсів отримувачів послуг;
• їх активна участь у всіх процесах

розвивалася та працювала на користь дітей та дитинства в цілому.

Я хочу, щоб люди розуміли — не можна закривати очі на так звані “проблемні” сім’ї. Вам жити поруч з ними, їхнім дітям — поруч з вашими. Кожен може бути корисним. Не проходьте повз, не залишайтесь байдужими. Іноді навіть банальний пакет простих продуктів і добре слово стають рятівними.

Валентина.”

Записала Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей”, травень 2021.