Кожна дитина має право на сім’ю і дитинство, яке не проходить за стінами інтернатів. Але це справа не лише бажання й розуміння, але й тривалої копіткої роботи. Переведення (переміщення) може бути бути надзвичайно травматичним для дитини. Багато дітей в інтернатних закладах переводилися з одного місяця до іншого не раз, що негативно відобразилося на їхній самооцінці. А всі зміни часто відбувалися настільки раптово і без жодних пояснень, що довіряти дорослим стало вже зовсім не просто. Зміни – це важко для кожного з нас, не тільки для дитини. Проте якщо аргументовано пояснити причини змін та довести їх користь для самої дитини, то їй буде набагато легше сприйняти їх. Що краще вона психологічно підготована до майбутніх змін, то більше шансів на успіх в адаптації в нових умовах.

Дорослі мають бути чесними та послідовними в роботі з дитиною. Під послідовністю необхідно розуміти додержання дорослими власних обіцянок, слів та гарантій. Ніхто й ніколи не переконає дитину, що дорослим можна довіряти, якщо їхні дії будуть суперечити їхнім же вчинкам. Всі розуміють, що в дорослому світі з поведінкою за моделлю “обіцянка – цяцянка, дурному – радість” неможливо досягти довіри ані на роботі, ані серед друзів та знайомих. Але, на жаль, в стосунках з дитиною дорослі часто використовують саме цей підхід.

Дитина має чітко знати, які кроки її очікують – це її життя! Варто мати на увазі, що коли мова йде про вихованців інтернатів – це діти, думки яких в житті ніхто не питав. Зазвичай, їм не розповідали, що буде відбуватися. Фактично, як річ, їх “перекладали” з місця на місяце – з  сім’ї до закладу, з одного закладу до іншого. Саме тому дитині треба детально пояснювати, що саме відбувається. Чесність має бути невід’ємною складовою комунікації, навіть якщо певні аспекти ситуації дитині важко буде спершу прийняти. Обов’язково необхідно враховувати побажання самої дитини і відверто пояснювати, які з них не можна виконати і чому.

Дитина має знати, що може довіряти і покладатися на людей (фахівців), залучених до її переміщення. Важливо, аби вони допомагали дитині як в процесі підготовки до влаштування до нової форми проживання, так і підтримували її вже після “переїзду”. Ймовірно, дитина потребуватиме періодичного спілкування з близько знайомими їй людьми, які не просто знають її історію, а супроводжували її впродовж певного часу. Це дозволить суттєво полегшити переміщення дитини та “акліматизацію” в нових умовах, оскільки вона не відчуватиме себе покинутою і самотньою.

Дитина має достатньо ознайомитися з новим середовищем і новим оточенням.Зазвичай, лише в мелодраматичних фантастичних фільмах можна зустріти історію дитини, яка б з першої ж секунди в нових умовах з новими людьми почувалася комфортно і спокійно. В реальності ж, навіть позитивні зміни можуть бути важкими для сприйняття, оскільки дитина встигла вже адаптуватися до існуючих умов життя. Варто спільно розібратися в її очікуваннях щодо нових умов життя.