П’ятирічний Костик* живе з мамою Аллою та прабабусею Ніною у невеликому селі на Дніпропетровщині. 

Два роки тому сталася біда: маленький Костик ледь не загинув в ставку. Тоді лікарям вдалося врятувати його, але внаслідок довгого перебування під водою постраждав мозок – у хлопчика з’явилися психоневрологічні порушення та проблеми з мовленням. 

Відтоді мама з прабабусею живуть у постійному страху – вони бояться за дитину і намагаються бути поруч із ним щохвилини.

Коли наша кейс-менеджерка Вікторія вперше прийшла в цю родину (на прохання представників місцевої Служби у справах дітей – прим.), вона зрозуміла – родині потрібна і матеріальна підтримка, і медична, і навіть психологічна!

Тож спершу в родину привезла найнеобхідніше: продукти та засоби гігієни. А ще іграшки, книжки й рекреаційний набір для дітей з інвалідністю. Саме цей набір став справжнім сюрпризом для мами: адже там були масажні кульки, розмальовка за номерами, книжка з піктограмами для розвитку мови, колода математичних карт та інші важливі дрібниці для розвитку дитини!  

А коли одного разу Вікторія дістала з машини велосипед-трансформер, то радості не було меж вже у Костика. 

Завдяки підтримці Вікторії хлопчика вдалося влаштувати до інклюзивної групи в дитячому садочку. У нього з’явилися нові друзі, а в мами — трохи вільного часу для себе.

Але в родини було й інше випробування: ліки, які приймав хлопчик, не допомагали, а навпаки — погіршували його стан. Потрібна була термінова поїздка до медичного центру. Але як її організувати, якщо село знаходиться далеко від обласного центру і навіть автобуси сюди ходять рідко? 

Порадившись з мамою, ми вирішили, що родина поїде до лікарні на машині нашої організації. Проте несподіваною проблемою стала відмова Костика сідати в автомобіль — він тікав навіть від мами.

–Того разу було дуже непросто. Костик бігав навколо машини й ми нічого не могли зробити, – згадує Вікторія. – Проте нам все ж таки вдалося вмовити його сісти до машини… І ми з мамою лише посміхаємося, згадуючи той випадок. Бо вже зараз Костик, коли бачить мене, то готовий і в машину сідати, і на вулицю разом йти, і книжки читати!

Щоразу, як Вікторія заходить у дім, хлопчик неодмінно хапає її за руку та не відпускає доти, доки не покаже всі свої іграшки. Вони – друзі! 

І  сьогодні наша кейс-менеджерка особливо не хвилюється: хоча на Костика чекає курс реабілітації в Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Мальва», вона впевнена — тепер він обов’язково сяде в авто. А разом із хлопчиком поїде й мама, яка працюватиме з психологом над власним психоемоційним станом.

Життя родини поступово налагоджується. І прабабуся Ніна спокійна: її онучка та правнук не залишилися сам на сам зі своїми проблемами — поруч є підтримка.