Напевно, ви самі не раз відчували це на собі, або бачили на власні очі — ту останню краплю, яка проривала греблю майже ангельського терпіння. Чи одну малесеньку соломинку, яка ламала спину верблюду, що здавався таким сильним і непохитним.
На щастя, ще працює й у зворотному напрямку — варто забрати в людини трохи турбот, як вона сама випрямляє спину і знаходить сили, яких вчора ще не було. “Світло у віконці” – так назвала сама Марія наш проєкт, тоді, коли в неї вже не вірили ні її батьки, ні вона сама.
Героїня цієї історії зростала у повній сім’ї разом з братом. Батько дітей був вихованцем інтернатного закладу, строгим та вимогливим, але любив дітей та балував їх. Вже тоді Марічка вирішила, що в неї буде велика сім’я, мріяла про четверо чи п’ятеро діточок.
Коли їй виповнилось 18 років, тато пішов до іншої жінки. Дівчина дуже важко пережила розлучення батьків, понад рік не спілкувалась з батьком, бо бачила, який складний цей період для мами.
За деякий час Марія зустріла Євгена, вони покохали одне одного і були дуже щасливі, коли Маша завагітніла. Попри натягнуті стосунки з батьком, він перший дізнався про її стан і це пом’якшило їхні відносини. Невдовзі раптово, від менінгіту, помер Євген. В цей складний час поруч з Машею була свекруха, яка знайшла втіху у спілкуванні з невісткою й онуком, допомогла Маші доглядати за сином. Та за через деякий час померла і вона. Маша важко переживала смерті близьких людей, але і тоді не зламалась.
Згодом Марія зустріла свого другого чоловіка, Сергія. Коли старшому Денису було 6, в них народився другий синочок — Єгор. Здавалось, що життя налагодилось. Але доля приготувала нове випробування: другий чоловік Марії загинув у автокатастрофі.
Разом з дітьми їй довелось переїхати із села до міста, ближче до мами. Майже 8 років вона з синами жили в старенькому орендованому будинку, який постійно вимагав ремонту.
З третім чоловіком Артемом Марія вирішила не оформлювати стосунки. З різницею в один рік вона народила ще двох діток – сина Ярослава та донечку Софійку. Артем майже не жив з сім’єю, часто зловживав алкоголем, а згодом почав бити жінку. Одна, з чотирма маленькими дітьми, в напіврозваленому будинку, Марія опустила руки. В неї з’явилась “подруга”, з якою вони випивали й витрачали “дитячі” виплати.
Так жінка попала в поле зору соціальних служб. Вона не працювала, молодші діти не мали реєстрації, старші росли самі по собі. До спеціалістів служби у справах дітей та фахівців із соціальної роботи Марія ставилась вороже, часто зачиняла двері прямо перед ними. Навіть батьки не могли вплинути на доньку, відносини з ними погіршились.
Восени 2020 року Марія народила мертвонароджену дівчинку. Це стало ще одним випробуванням. В неї з’явились проблеми зі здоров’ям. Спочатку через вагітність, а згодом – через брак коштів, вона не звернулась до лікарів вчасно, а коли виникла потреба у хірургічному втручанні – не мала коштів.
Через те, що найменші Ярослав і Софійка не були влаштовані до дитячого садку і слабке здоров’я, Марія не мала можливості працювати, а без офіційного працевлаштування не могла оформити додаткові соціальні виплати. Коштів для забезпечення потреб дітей не вистачало. До того ж орендодавці вирішили втричі збільшити орендну плату. Маша з чотирма дітьми були за крок того, щоб опинитись на вулиці.
Служба у справах дітей, дізнавшись про проєкт «На шляху запобігання інституціалізації немовлят та дітей раннього віку та виведення дітей із будинків дитини в умовах пандемії Covid-19», що реалізується БО «Надія і житло для дітей» за підтримки дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, звернулась до благодійної організації з проханням допомогти Марії та дітям. Наприкінці листопаду 2020 року ми зібрали мультидисциплінарну команду з представниками служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й прийняли рішення про роботу з випадком, щоб подолати ризик вилучення дітей з родини. Наша фахівець соціальної роботи склала оцінку потреб родини та підготувала план соціального супроводу сім’ї.
Марія усвідомила, що може втратити дітей. Вона розірвала стосунки з Артемом та подругою, дотримувалась рекомендацій спеціалістів і навіть кинула палити.
Побачивши позитивні зрушення, мати Марії допомогла їй з лікуванням. Розпочалися пошуки роботи зі зручним графіком і іншого житла.
Разом з Марією та спеціалісткою служби у справах дітей було визначено, що родина потребує допомоги у придбанні шафи для дитячого одягу, пральної машинки, постільної білизни для дітей (завдяки волонтерам сім’я отримала триповерхове ліжко для менших дітей), побутової хімії та продуктів харчування. Була потреба й у матеріалах для ремонту, однак, не було впевненості, що сім’я залишиться жити в орендованому будинку.
Вже наприкінці грудня 2020 року родина отримала першу матеріальну допомогу. А після новорічних свят Марія поділилась радісною звісткою: батько, побачивши, як змінилась Марія, допоміг їй оформити на виплат будинок у мальовничому селі й сплатив основну частину. Він же допоміг із переїздом. Оскільки проєкт розрахований на всю Дніпропетровську область, то робота з сім’єю продовжилась.
Марія, зі згоди власника, зареєструвалась сама та зареєструвала всіх дітей за новим місцем проживання, влаштувала старших дітей до школи, а менших – до дитсадочка, знайшла роботу на місцевому підприємстві, оформила всі необхідні виплати та продовжує вносити кошти за будинок.
Мама допомогла Марії висадити дерева та кущі, завести підсобне господарство, посадити город. Маша вже зібрала перший врожай і готує запаси на зиму. Діти добре адаптувались на новому місці та завели нових друзів.
Наприкінці липня 2021 року сім’я отримала другий “пакет” допомоги: холодильник, газову плиту і матеріали для косметичного ремонту вже власної оселі. У будинку розпочато ремонт, необхідно підвести воду, замінити вікна, поклеїти шпалери, пофарбувати підлогу, але Марію це все не лякає, бо поряд з нею її діти й батьки, які заради доньки об’єднали свої зусилля.
“Ви з’явились у моєму житті, – і воно змінилось на краще. Ви – як світло у віконці!» – каже Марія. Приїжджайте в гості, у нас дуже гарно, ми з дітками завжди будемо раді бачити Вас!”
На фото Марія (по центру) з сином Єгором, ліворуч – Яна Полішко, фахівчиня соціальної роботи “Надія і житло для дітей”. Праворуч – Олена Миколаївна, начальниця відділу профілактики негативних проявів життя управління служби у справах дітей, та сама, перед якою Марія зачиняла двері. Марія подякувала, що пані Олена не переставала намагатись допомогти навіть після тих випадків. І попросила фото для себе, на добру пам’ять.
Ми віримо в Марію. Віримо, що навіть незначна допомога або добре слово можуть стати поштовхом змінити життя.
Яна Полішко, Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей”, жовтень 2021.