Війна не лише забирає життя та здоров’я людей. Вона, разом із травматичними наслідками, часто ставить під загрозу саме існування родини.  Така доля ледь не спіткала велику сім’ю Артема, Софії та трьох їхніх дітей: п’ятирічного Максима, чотирирічної Соломії та десятимісячної Варвари. 

Коли родина на межі…

З Софією наша організація познайомилася, коли родина переїхала до однієї з громад на Дніпропетровщині. Сюди, в дім своєї мами, їх привіз чоловік, якого згодом мобілізували на фронт. 

Тож молода жінка залишилася сам на сам з усіма проблемами. Адже в цьому селі нікого не знала, тому не могла ні з ким, ні поспілкуватися, ні порадитися. Хоча й дуже цього потребувала, адже сама вона виросла в родині, де не мала прикладу того, як бути люблячою та турботливою мамою.

А тут довелося не просто самотужки дбати про свою велику сім’ю, а й доглядати свекруху, яка хворіла. 

Згодом їй навіть довелося взяти на себе ще й підтримку чоловіка, який повернувся з фронту з численними пораненнями та контузією. Випробування, що випали на долю чоловіка, призвели до того, що він постійно був роздратований і напружений, а ще намагався заглушити біль алкоголем. 

Родина опинилася на межі – батьки в пригніченому стані, діти недоглянуті, не ходять до дитячого садочка, мало гуляють, ніхто не займається їхнім розвитком… 

Пошук варіантів підтримки

Коли в родину на прохання представниці місцевої Служби у справах дітей прийшла наша кейс-менеджерка, тато зустрів її насторожено, а мама – з тугою в очах, і лише діти зі здивуванням розглядали красиву жінку, яка привезла їм подарунки.

– Я бачила, що і мама, і тато намагаються жити для родини, але обоє не знають, з чого почати… – згадує Вікторія. – Ми багато говорили з мамою, намагаючись зрозуміти її, потреби сім’ї, а потім запросили в родину сімейного помічника!

Наша організація має позитивний досвід роботи сімейних помічників в сім’ях і ми зазвичай запрошуємо їх у випадках, коли родина особливо потребує ПОСТІЙНОЇ підтримки. 

Сімейна помічниця Світлана стала справжнім порятунком для цієї родини. Вона щодня приходила в дім, розмовляла з батьками, вчила, як мити й годувати дітей, як гратися з ними, відповідала на десятки питань мами. З часом мама стала довіряти їй. 

Та й тато Артем теж потроху відтавав і,  коли наша кейс-менеджерка Вікторія разом із представницею місцевої соціальної служби запропонували йому пройти реабілітацію та відвідати заняття з психологом, не відмовився.

Сьогодні він уже вміє краще контролювати емоції, а ще почав працювати – ремонтує військову техніку, допомагаючи своїм побратимам. Діти пишаються татом і мріють бути схожими на нього.

Соціалізація родини

Наша Вікторія паралельно із роботою сімейного помічника допомагала оформити старших дітей у дитячий садочок і залучила в родину матеріальну допомогу від партнерів організації. Це вже не кажучи про те, що в сім’ю привозила і продукти, і одяг, і речі, необхідні для дітей!

Думаєте на цьому й завершилася наша підтримка? В жодному разі! Ми бачили, що мамі Софії потрібно також відчути себе і частиною місцевої громади! І наша Вікторія знайшла варіант, як це краще зробити. Вона запропонувала мамі піти разом із дітьми до місцевого будинку культури, де працює дитяча кімната. Першого разу вони пішли всі разом, другого – теж. А наступного разу Софія вже вирушила туди сама.

Поки діти бавляться – вона спілкується з іншими батьками. Так і в неї, і в дітей почали з’являтися перші знайомі. Поки що їх важко назвати друзями, але ж це лише початок нового життя.

Свої випробування, в тому числі й воєнні, ця родина подолала. Але ми будемо поруч, аби впевнитися, що й наступні труднощі вони також здолають – заради дітей, заради родини.

Працюємо в рамках проєкту «Зміцнення сімей і захисту дітей в Україні» (Strengthening Family Care and Protection in Ukraine), що реалізується за підтримки World Childhood Foundation