Біля вікна, затягнутого плівкою, сидить семирічна Сніжана. Схилившись над зошитом, вона робить уроки при світлі новорічної гірлянди. У будинку немає електроенергії вже п’ять років – але це не заважає дівчинці читати улюблені книжки і вірити, що скоро світло в їхньому домі все ж з’явиться.
Мама Аліса сама виховує п’ятьох дітей – трьох доньок і двох синів: найменшій сім років, найстаршому – шістнадцять. Всі вони живуть у старенькій хаті на дві кімнати. В будинку майже немає меблів, окремих ліжок для дітей.
Допомогти цій родині нас попросили фахівці місцевої Служби у справах дітей.
Перше ж спілкування з Вікторією, нашою кейс-менеджеркою (фахівчиня із соціальної роботи – прим.), та спостереження за поведінкою дітей показали: матеріальна допомога родині важлива, але ще більшої підтримки потребує сама мама, яка самотужки намагається впоратися з вихованням дітей і побутовими проблемами, постійно відчуваючи тривогу, невпевненість у собі.
Саме з цього наша Вікторія почала свою роботу – розмовляла з мамою, надихала та підтримувала її. Коли за підтримки представників громади вдалося влаштувати Алісу на роботу до місцевого ліцею, це стало справжнім проривом: жінка вперше за багато років відчула впевненість у собі та завтрашньому дні.
«Колеги мене дуже гарно прийняли в колективі. Ви навіть не уявляєте з якою радістю я щодня тепер йду на роботу!», – зізнається Аліса.
Водночас Вікторія допомогла мамі привести в порядок документи та офіційно підтвердити статус багатодітної родини, щоб отримувати виплати на дітей. Це додало родині ще одне джерело стабільного доходу.
Паралельно до роботи із сім’єю наша Вікторія також залучила сімейного помічника Дар’ю. Разом із мамою та дітьми вони впорядкували будинок, позбулися зайвих речей, а на звільнені місця Вікторія згодом привезла нові ліжка для дітей.
Поступово Дар’я навчала маму вести господарство, планувати покупки та складати меню для великої родини. І найважливіше – підказувала, як організувати дітей і залучати їх до домашніх справ.
Не одразу, але життя родини почало змінюватися: діти стали менше сваритися, більше підтримувати одне одного й допомагати мамі.
«Напередодні 8 березня я прийшла до найменшої Сніжани, щоб разом зробити подарунок для мами – вазу з паперовими квітами. Старші діти побачили, що ми робимо, й попросили дозволу приєднатися. Вони різали та клеїли разом із нами, радіючи, що можуть приготувати сюрприз для мами, і при цьому зізнавалися, що вперше роблять щось разом», – згадує Дар’я.
Сьогодні діти часто готують разом із мамою, у родині з’явилися спільні вечері, розмови.
І чи не найбільше цьому радіє найменша Сніжана. Вона любить вчитися і читати. Ще кілька місяців тому дівчинка з радістю бігла до школи, а тепер з такою ж радістю повертається додому, де на неї чекають мама, братики й сестрички та улюблені книжки про піратів, які привозить Вікторія.
І хоча поки що Сніжана читає біля того самого вікна, затягнутого плівкою, вона вірить, що незабаром зможе робити це при світлі лампи. Адже мама разом із Вікторією вже працюють над реструктуризацією боргу за електропостачання.
*Імена змінено з міркувань безпеки
Працюємо в рамках проєкту «Зміцнення сімей і захисту дітей в Україні» (Strengthening Family Care and Protection in Ukraine), що реалізується за підтримки World Childhood Foundation