Будинок дитини — місце, де дитинство зникає. Не буде ані перших зворушливих фотографій з пологового, ні пустощів з татком, ні маминого поцілунку на ніч. Два рази на рік — до Дня захисту дітей і новорічних свят у будинок дитини приїдуть політики, зірки та волонтери, подарують цукерки й навіть гаджети, візьмуть на ручки, щоб сфотографуватись і …знову поїдуть. Все, що залишиться дитині на згадку про дитячі роки — калейдоскоп із групових фотографій і в чужинців на руках.
Коли вони виростуть — які спогади матимуть зі свого дитинства? Щоб показати важливість дитячих спогадів, які бувають лише у сім’ї – ми зняли соціальний ролик.
В рамках кампанії ми провели публічну дискусію “Будинок дитини не для дитини”, де презентували Звіт за результатами аналізу ситуації в будинках дитини “Під маскою турботи”, а також обговорили кроки, які має зробити влада і громади, аби діти раннього віку зростали в сім’ях, а не в казенних закладах. У дискусії прийняли участь урядовці та експерти у сфері соціальної політики та громадського здоров’я, серед яких пані Міністр соцполітики Марина Лазебна, Перша заступниця Міністра охорони здоров’я України Ірина Садов’як, Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба.
Малюки у будинках дитини позбавлені найважливішого: чуйного догляду, емоційного та тілесного контакту, спілкування з рідними, правильного харчування — базових речей, які необхідні для їхнього розвитку.
80% мозку формується у віці до трьох років, за цей час дитина навчається більше, ніж за все життя: сидіти, стояти, повзати, ходити, говорити, проявляти свої емоції.
Діти, які проводять цей час в будинках дитини отримають непоправну шкоду. 70% дітей в будинках дитини мають порушення і затримки розвитку не тому, що мають захворювання, а тому, що позбавлені індивідуальної турботи й піклування. Вони роками живуть у закладах й з кожним місяцем втрачають свій потенціал замість того, щоб зростати у своїх сім’ях або ж бути усиновленими.
Для зручності ми оформили найважливіші висновки дослідження в інфографіки.
Зараз триває флешмоб #БудинокДитиниНеДляДитини, де українці діляться своїми дитячими фотографіями, розповідають теплі історії свого дитинства, силу коріння і відчуття опори, якою наділила їх батьківська любов. До флешмобу вже долучились пані видавець Мар’яна Савка, психологині Світлана Паніна і Катерина Гольцберг, авторки й автори дорослих і дитячих книг, співачки Альоша й Анна Завальска, PR-директорка Pianoboy Оля Шурова, журналістки Ірина Андрійців і Світка Березівська, громадські активісти, інші відомі й пересічні (але надзвичайні) люди.
Ми неймовірно щасливі доторкнутися до тої чарівного світла, яким діляться учасники флешмобу:
“Це відчуття руки, що тебе тримає, я досі бережу. Коли страшно, коли сумно, коли сумніваюсь, чи впораюсь з новим проєкт — я пригадую руку мами чи сильні долоні тата, в яких можна сховатися і які захистять маленьку мене. Впевнена, у вас теж є дитячі спогади про батьків та почуття безпеки і підтримки.”
Приєднуйтесь!